Товариш Жюков

Це — добра стаття. Ви переглядаєте одну з добрих статей Інциклопедії! Вона була вибрана шляхом народного голо-сування, що проводилося тут.

Для людей з оригінально збоченим почуттям гумору чи зовсім без нього типу-експерти з Вікіпедії пропонують статтю під назвою «Жуков Георгій Костянтинович».

Ґіорґій Канстантінавічь Жюкав
Товариш Жюков з медалями, орденами і суворим поглядом чесних пролетарських очей
Ім'я при народженні	Жорік
Народився	до Першої світової війни (див. по тексту) д.Стрілківка, поряд Бобруйськ, на Калужчині, за МКАДом
Помер	1974 Кремлівська лікарня (десь у Московії) інфаркт
Громадянство	ЦПЦП
Національність	кацап
Місце проживання	Уже все
Інші імена	Георгій, віж же Жора, Канстантінавіч
Відомий	Побідоносець
Рід діяльності	Пускати блискавки з дупи і вражатим усіх ворогів
Титул	Святий Рівноапостольний Ісконно Православний Маршальський генерал, Генеральний Маршал, Чотири-рази-Герой
Зріст	173,8 см
Попередник	він один такий; Героїчний
Наступник	Брежнєв- теж Сам-Собі-Чотири-Рази-Герой
Політична партія	ситхи-комуністи, за Жюкова вкп/б/
Віросповідання	Нам Сонця не треба, нам Партія сяє
Дружина	Русланова Лідія Жуківна, а ще були чотири офіційні (читай Вікіпедію) і ППЖ у кожному захопленому населеному пункті
Діти	скільки їх, тих дітей по усій Азії, Європі (за Африку та Америку даних нема)
Батьки	Жукови ми...
Сторінка в інтернеті	Роздуми і спогади про товариша Жюкова

«За вікном йшов сніг, і рота червоноармійців.
— Товаришу Жюков, Вас ще не розстріляли?
— Поки що ні, товаришу Сталін.
— Тоді дайте закурити...»

~ Операція «Іглес» чи „як розмножуються їжачки“. Товариш Сталін про товариша Жюкова

«Он... нєхароший чєлавєк...»

~ Товариш Чєрновєцкій про товариша Жюкова

На бойовому ішаку. Канонічне православне рівноапостольне зображення

Товариш Жюков(олб. Жуков) — великий герой савєцького народа. Завадив Гітлеру денацифікувати СРСР.

Суворе дитинство

Коли товариш Жюков народився (1896, дєрєвня Стрілківка, поряд з Бобруйськом на Калужчині), у дєрєвні цій вже було мало місця. Малий був настільки суворим, що блискавки у нього так і летіли з дупи. Так він зашугав не лише батька — звичайного дєрєвєнського чоботаря, а й матір, що промишляла ВІП-перевезенням вантажів у промислових масштабах. А це не просто так собі, два пальці об асфальт…

Оскільки, що таке асфальт, в дєрєвнє не чув навіть місцевий піп, а хлопчина задрав усіх своїми піротехнічними дослідами, на стрілці дєрєвні Стрілківка з метою християнського смиріння було постановлено віддати товариша Жюкова до церковної школи, куди він благополучно потрапив у семирічному віці.

Хоча в церковній школі малий товариш Жюков і навчився запалювати свічки на відстані, але того було йому замало, і надалі його було заслано до Москви, як пише літописець Героя, навчатися «скорняжному дєлу». Той же літописець не повідомляє, чи знайшов товариш Жюков місця в Москві, де навчають «скорняжному дєлу», але до Драгунського полку у 1915 році якось потрапити примудрився.

Товариш Жюков і героїчні будні

«— Це ж товариш… Жюков!
— Зараз побачимо, який він Сухов Жюков...»

~ Біле Сонце пустелі. Товариш Пєтруха і товариш Вєрєщагін про товариша Жюкова

У Драгунському полку товариш Жюков і розпочав свої кінні поїздки. В поєднанні із пусканням блисківок з дупи, отак — на коні і з блискавками — в’їхав Константінич спочатку в лютневу, потім в жовтневу революції, а потім і в партію. Скільки, яких саме ворогів тоді було нарубано, пошинковано, завернуто у рулети, — літописець мовчить, але в грудні 1917 товариш Жюков уже забив на військову справу, і знову під’їхав до рідної Стрілківки на прокорм, бо казьонна тушонка Драгунського полку не лізла навіть під імпортний коньяк.

Серед героїчних подвигів героїчного Героя цього періоду слід відмітити наступні:

• підорваний (на міні)
• поранений (в ногу)
• поранений (в бік)
• просто підорваний
• просто на міні
• просто в ногу і в бік.

Бився вусмерть

• з білими (Врангель)
• з зеленими (Ктулху)
• з уральськими (козаками)
• з десантниками (ген. Улагая)

Усіх переміг, від Ктулху втік.

Опісля громадянської

Справжній Герой не може й дня прожити без героїчних подвигів. Отак і товариш Жюков. Трохи підкормившись у рідній вже нашому серцю Стрілківці, залатавши бока, ногу і контузію (підозрюємо, що на всю голову), товариш Жюков знову запросився до кавалерії, куди його таки запросили.

І поки товариш Сталін — знай собі — пострілював ворогів комунізму-ситхизму, товариш Жюков вивчився з товаришем Рокоссовським на одних курсах, і отримав ордена Членіна.

Вже в 1940 на товариша Жюкова поклав оком товариш Сталін. Наш героїчний Герой став армійським генералом. Це ще Вам не маршальський генерал, але й не сопливий унтер, з якого усе починалося в далекому 1915.

Окрім блискавок з дупи у товариша Жюкова були міслі. З цими міслями товариш Жюков у дні і години, коли не скакав на коняках, і не пускав блискавки з дупи в сторону клятих ворогів, лазив «по картах™» і вигадував різні покарточні штукенції, від яких у товариша Сталіна тіпався лівий вус і гасла люлька. Товаришу Сталіну пригадався карточний борг з далекого 1915, але про те він нікому не розповів, а лише мовчки сіпав вусом і підпалював люльку.

А трохи раніше, у 1939, міслі товариша Жюкова дозволили йому правильно направити власні блискавки. І коли «Рєшилі самураї перейті ґраніцу у рєкі» — дещо пізніше старі самураї, що лишилися в живих, за полив’яною кружкою саке згадували: «Дарма ми в ту ніч переходили кордона…»

Отакий він був, товариш Жюков, суворий але справедливий скромний Герой.

Товариш Жюков і хер Гітлер

Спочатку міслі товариша Жюкова наштовхнули його на місль, що непогано було б захапати у хера Гітлера трохи румунської нафти, а заодно і заїхати до Берліну в гості до Алоїзовича ну, скажімо, на Т-35.

Полазивши по картах™, товариш Жюков зосередив на нових західних кордонах стільки усілякого залізяччя, що у хера Гітлера розпочалися напади стійкого занепокоєння за власну дупу. Пускати з неї блискавки, як наш героїчний Герой товариш Жюков, хер Гітлер не вмів . Отже, довелося херу Гітлеру починати спектакль «Друга Світова Війна» і на території СРСР. Що він не менш героїчно і вчинив 22 червня 1941 року о 4 ранку за московським часом. Вояки актори хера Гітлера справно перейшли «Ґраніцу у рєкі». Товариш Жюков мало не спалив блискавками свій кабінет від такої нахабності. Але чимало добра, зосередженого у «ґраніц у рєкі», довелося у тих «ґраніц» і полишити, на радість акторів хера Гітлера. Хер Гітлер широко відзначив перші перемоги з кольоровими кульками, пищиками, карнавалами і дискотеками.

Початок великих Перемог

Як багато із великих Перемог, радянська Перемога розпочалася з грандіозного наступу. При цьому, ті карти, по яким лазив товариш Жюков до 22.06.1941, на найближчі три роки стали абсолютно нікому не потрібні, бо Адольф Алоїзович настільки підкорегував плани товариша Жюкова, що героїчні подвиги довелося здійснювати не на захід, а на схід від нових кордонів.

Багато червоноармійців помітили цікавенний факт. Окрім блискавок з дупи великого полководця, вогнів із систем залпового вогню БМ-13 «Катюша» у місцях, де приїздив на фронт товариш Жюков, якось дивно в прорив вступали штрафні роти і батальйони із ганебних «ворогів народу», які, на честь приїзду товариша Жюкова, також чинили різноманітні подвиги. При цьому, якщо ганебному ворогові відривало там руку, чи ногу, він отримував залік. Вважалося, що таким чином «вражина» скупив вину кров’ю, і більше рідна партія до нього діла не мала. Бувший вражина міг спокійно відбути на Курський вокзал столиці просити милостиню, а героїчний товариш Жюков міг свердлити чергову дірочку на френчі для ордена за подвиг. Правда, чимало «вражин» лишалося прямо на амбразурах гітлерівських ДОТів, чи під гусеницями танків хера Гітлера. Але хто їх рахував: вороги, на те вони і вороги

Слід відзначити, що товариш Жюков був не лише героїчним Героєм, але й письменним письменником. Хоча, читаючи численні редаґування маршальських «Спогадів та роздумів», про відірвані руки і ноги, а коли й голови «ворогів народу» в синіх бушлатах зі штрафних батальйонів товариш Жюков ніц не згадує та не роздумує, проте значну кількість успішних операцій він собі таки просто приписав. А там, де смерділо паленим — досить героїчно відсиджувався в командних бункерах на дупі, і ніяких рішень на свою дупу не приймав (це робили інші на свій страх і ризик, часто ризикуючи не лише кар’єрою, а й головами)

Товариш Жюков патріотично виховував своїх генералів так само героїчно, як у свій час білих, зелених і самураїв разом узятих. А саме: палкою помежи лопаток з усією пролетарською ненавистю, щоб вони навіть не думали зраджувати Вітчизну. Генерали за це любили товариша Жюкова палкою любоввю.

Уподобання товариша Жюкова

Окрім 3,14здити власних генералів, пускати блискавки з дупи, їздити верхи і лазити по картах™ товариш Жюков вельми полюбляв:

• трішки розстріляти нехорошого підлеглого командира
• кидати в наступ на прорив все нових і нових «ворогів народу» зі штрафних батальйонів, і не лише «ворогів», і не лише зі штрафних батальйонів; ну, любив чоловік кровушку християнську лити
• лаятися
• ті операції, де була перемога, приписувати собі, а де ні — то ні
• патріотично виховувати усіх інше, окрім генералів
• бухати
• красти…точніше, не красти, а реквізовувати у ганебних ворогів усе, що їм по причині Великих Перемог товариша Жюкова вже було не потрібне

Товариш Жюков і Сталінград

Як справжній письменний письменник, у якого, до того ж, були певні міслі, товариш Жюков узяв, поразміслів, і увесь перелом у війні під Сталінградом приписав собі. Так і повелося: «Де Жюков, там ПЕРЕМОГА!» «Жюков розгромив німців під Сталінградом! Цим самим здійснив рішучий перелом у війні»

Лише пару нюансів. Добрий дядечко Сталін, який цінував товариша Жюкова за його міслі і блискавки, саме тоді і підписав наказа, у якому говорилося приблизно таке:

«До плану ліквідації сталінградської групи німецьких циркових груп і проведення цього плану, які приписує собі товариш Жюков, він не мав відношення. Як відомо, план ліквідації німецьких військ був випрацюваний і сама ліквідація була розпочата взимку 1942, коли сам товариш Жюков знаходився на іншому фронті, вдалині від Сталінграду»

Отакий полководець. Жахав ворогів на відстані, навіть не помітивши, що то не його фронт.

Чого не любив товариш Жюков

Як справжній Герой, товариш Жюков не любив

• бандерівців; бо вони нагадували справжнє місце його доблесних вояків аж до 1953 року; не-героїчно якось, у темному лісі, без блискавок, кольорових кульок і пищиків з дискотеками.

Ядерний товариш Жюков

Коли настала нова — ядерна ера — у розвитку озброєнь, міслі товариша Жюкова дозволили йому поразмісліть, що звичними вже блискавками з дупи нікого здивувати не вдасться. Тому було вирішено наступне:

• Навезти в район Тоцького полігону трохи народу християнського, ну, солдатиків там усіляких, офіцериків (душ так тисяч 45)
• Організувати маневри
• Забабахати одну велику ядерну блискавку
• У якості піддослідних червонодупих макак прогнати через епіцентр добрячу частину згадуваного стада (кількістю до 3000 осіб); решту не проганяти, а посадити «в оборону» неподалік у якості плащоносих макак-резусів
• Помити їх всіх (і резусів, і червонодупих) пральним порошком СФ-2У
• Ну і, хто виживе — той молодець.

Автор бізнес-плану Герой Полководець Героїчний Маршал товариш Жюков.

Так і скоїли…

Чотири-рази-Герой

Товариш Жюков у своєму героїзмі в чотири рази обійшов на поворотах товариша Сталіна. Четверту Зірку Героя абсолютно добросовісно почепив собі САМ у 1956 році за Хрущова. Подвиг цей, за який належало Героєві отримати четверту Зірку, був його власний ювілей — 60-річчя з Дня Народження у дєрєвнє Стрілківці. Отже, наш Дорогий Леонід Ілліч ніякого ноу-хау не вигадав — вітання себе-рідного із власним ювілеєм винайшов товариш Жюков. Ну а Бровеносний Ілліч наздогнав свого кумира дещо пізніше, і теж став Сам-Собі-Чотири-Рази-Герой.

Література

• Ніхто так любовно і лагідно не описав Героїчного товариша Жюкова, як істинний вражина Віктор Суворов
• Той же вражина, і той же товариш Жюков

Виноски

Отака х..ня, малята! Дід Панас зробив висновок, що ця стаття дуже довга. Дякуємо, що не заснули!