Македонія
| Македонія | |||||
| |||||
| Гімн: „Ми типу-слов’яни!“ | |||||
 | |||||
| Столиця | нема | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Офіційні мови | македонська, олбанська | ||||
| Державний устрій | Фігня повна | ||||
| - Президент | нема таких | ||||
| - Прем’єр-міністр | нема таких | ||||
| Незалежність від: | Болгарії, Туреччини, Греції Німеччини, Сербії | ||||
| - ... | невідомо | ||||
| - Визнано | ? | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 25 333 км² (145) | ||||
| - Води (%) | 1,9 | ||||
| Валюта | Казахський Тенге (KZT)
| ||||
| Часовий пояс | (UTC+1) | ||||
| Домен Інтернет | .жо, .McDonalds | ||||
| Телефонний код | +38 9 | ||||
Демократична Колишня, а-може-й-не-Колишня Югославська Республіка Македонія — невеличка Балканська країна, з комуністичним минулим, теперішнім, ну і майбутнім. Про це каже назва.
Історія[псув.]
Македонія ніколи не була незалежною. Її завжди захоплювали греки, турки, българи, серби і звісно німці. Люди всіх цих національностей віками заселяли македонію і от результат (див. Мова)
Дреўні македонці (тобто македоняни)[псув.]
О, ото була могутня сила. Вони були по своїй суті греками і їхня мова відрізнялася від мови ахвтінян так само, як зараз поліський діалект від подільського. Ті македоняни ще хоробро воювали проти північних і східних сусідів. Хоча сусіди були воѽвничіші, але македосики воювали краще, бо були в латах і мали вищу дисципліну, завдяки чому часто перемагали в бою всяких там фракійців з іллірійцями.
Потім у них з'явився Пилипко (тобто Пгіліппос або Філіпос). Цей Пилип воював аж занадто хоробро і для рідної Македонії підкорив багато земель. Але підкорив кепсько, через що ѽму доводилося душити тамтешні бунти. Але військо у нѽго було могутнє і це занепокоїло персів. Ті були у ахуї шоці, бо ще 140 років перед цим македоняни слухняно скорилися персам і дозволили їм крокувати по своїх землях. Перси у відчаї навіть убили Пгіліппа, але зробили ще гірше. Бо його синок ще жвавіше став давати персам прочухана, поклавши край їхній імперії.
Сучасні македонці[псув.]
Сучасні македонці до тих древніх мають приблизно таке відношення, як московитяни до давнѽї Руси (і до руси, тобто її жителів, теж). Вони імміґрували з півночі (можливо, з земель теперішнѽї України, а можливо десь з земель теперішнѽї Польщі та Німеччини, ніхто все одно не зізнається грекам, що він послав на їхню голову своїх нещасних слов'янійських біженців), осівши на землях, ретельно відібраних у попередніх володарів (тобто греків) ще 1300 років тому. Звісно, самі греки на північномакедонських просторах жили ще у часи Агамемнона (або могли там жити), хоча частина цих земель належала іллірійцям та фракійцям (або, як міг казати Лексик Павловський, хвтракійцям).
Вернімося до наших імміґрантів. Так от, ці слов'яни стали жити-поживати, добра наживати, дихати гарячим балканським повітрям і набиратися мудрості від грецьких попів, які разом зі своєю вірою ще привчали диких слов'ян до якоїсь культури — ну там руки мити, не шмаркатися у скатерку, митися. І поступово іммігранти стали культурнішими, цивізованішими. Причому настільки, що вже себе стали гордо називати македонцями, а не якимись там полянами-дунаянами-соснянами. Глечики не сильно змирилися з втратою своїх ехвтнічних земель, тому час від часу їх вертали під свою владу, хоча повторно їх колонізувати вже не змогли.
Мова[псув.]
Македонська мова — офіційно ніким не визнана (навіть македонцями). Являє собою шось схоже на суржик з домішками болгарських діалектів та частого тюркського звуку «ьу». Через це македонців дуже важко зрозуміти, а іноді вони не розуміють один одного. Також в македонській мові присутній апостроф, що навіть дає якийсь звук!!!
Див. також[псув.]
|
|
|---|
|
Версія № 44988 Зміст: |
